Остыли строки в песне

Остыли строки в песне
Осыпалась листва 
Прохладный веет ветер 
Остудив её слова
Солнце на рассвете
Не блещет тем лучом
Не греет душу песня 
Родниковым бьёт ключом
Птиц неслышно пения 
Невидно и цветов 
Та рифма была ложем 
Из разных цветом лепестков
А стили смыслов задушевных
Безудержно пекли
И песня испарилась
Как капли утренней росы

Призрак

Из тени заката 
Явилась тень 
Зашумела листвой 
Отцветшая сирень
То призрак ночной 
На прогулку пошёл
Вдоль берега крутого 
Грустный шагал он
За грех свой при жизни 
Он был приговорён
К вечным скитаниям
Во мраке ночном
И ни кто и ни что 
Ему не сможет помочь
После смерти стезя его
Вглядываться в ночь

Хватка гения

Считать себя гением
Не стоит, не надо 
Сейчас не разруха 
Сейчас время размаха
Сейчас каждый в идеи 
Время шепчет развитие 
Прогресс дело тонкое
Здесь новшество видимо
И чтоб ты не делал
И как не старался
Поможет тебе
Лишь гения хватка

Двомовна Україна

Двомовна Україна 
Двомовність в мові проросла 
Сплели народу покоління 
Бо доля їй така
Та не вмерла рідна мова 
Вона джерельна вода 
Спів несеться її вільно
Цей мотив забути неможливо до кінця
Вона в душах наших квітне
Насолоджує серця
Бо не промовиш краще - мамо
Бо не промовиш краще - земле рідна моя

Моя рідна природа

До себе мене кличе 
Моя рідна природа 
Моє подвір'я та домівка 
Засумувалися за мною
 Все у снах мене чекає 
Ліс та полонина 
Й на яву я відчуваю 
Що душа додому лине
 Там збадьорить мене подих 
Довкілля думи освіжить 
Як пір'їну вверх підносить 
Погляд тане в синяві
 Там відчуєш своїм серцем
Щирість добру людей
Пісню гарну заспіваєш
Від польоту над землею

Шаман

Танцуя танец у костра
Шаман шептал свои слова 
Он духов вызывал 
Провозглашая имена
Его старейшины просили 
 Расспросить владык теней 
Как поступить им пред знамением
Когда на мир падёт дракона тень
И, вдруг чужим вскричал он гласом 
Владыка тьмы разверз уста - 
пожертвуйте дракону живое сердце мертвеца

Самотнiсть

Самотній серед люду
Крізь товщу мрій як у мішок
Протискаюсь до споруди
Що збудована з думок
І там немає втіхи
Як у млі на самоті
І сповзає потиху стріха
Та вітер віє у душі

Спогад

Спогад звабив мене знову 
Я пустився у карай у гнів
І як тоді я знову млію 
Від ніжних пестощів твоїх
Мене знову вабить втіха 
В край несусь, я до кінця 
Твоїх очей прекрасний погляд 
Мене здолав на все життя
І знову ти мене цілуєш
Це краще ніж саме буття
Тебе кохана не забудеш
Ти мрія, ти моє життя

Небо

Життя минає на землі
Роки течуть немов річки
А небо синє як завжди
Незмінне небо всі віки

Себя превозмочь

Сказать так
Как ни кто
Взглянуть
Как ни кто бы не смог
С отдышкой в дыхании 
Себя превозмочь
 Жестом раскрыться 
И взгляд ощутить 
Разящий на сквозь
Жаждой пылая
Сотворил тебя бог
Повергнув все мысли
К тебе их привёл
И с нежной надеждой 
Живущей в груди 
Стремлюсь покорить 
Все чувства твои

Любовь

Люблю лиш вас 
Прекрасная богиня 
Парит любовь 
Со страстью сизокрылой
Спою для вас 
И ветер тихий 
Донесёт романс
К вам в обитель
Стихи прочту
Под арфы звуки
Они ручьём
Вам льются в руки

Прийшла весна

Прийшла весна в своїм вбранні
Зимові фарби всі розтали
І спів веселих горобців
Все більше душу радує
Проміння сонця - зігріває
Під листям в лісі проліски зростуть
І все це щиро надихає
З рядків вірші складати
В яких живе весняний дух

Страсть

Где бы ты ни был
Мальчик мой 
Я тебя изловлю
Сладию страсти своей
Я ловушки расставлю 
С ароматом желания
И тебя покорю
Нежною тайною
Я облаву устрою
На мысли твои
Ты не сможешь прорваться
Сквозь сети мои
Сотканных с чистой 
И сладкой любви

Письмо

Пишу тебе от сердца
Пишу тебе с душой
Прочти, и вспомни лето
Как гуляли мы с тобой

Как вглядывались в небо 
Вживаясь с темнотой
Как радовались рассвету
Среди степи глухой

Пишу тебе с надеждой
Что приедешь ты зимой
В снегу покувыркаемся
И будем счастливы душой